Освіта 2.0 – новий тренд на горизонті

Кілька днів тому я повернувся з неформальної зустрічі Інтернет-активістів iCamp, що проходила у Росії. Подія відбувалася у форматі barcamp, який вже встиг стати трендом у Східній та Центральній Європі, і була розбита на кілька основних секцій: Educamp, StartupCamp, LawCamp, BlogCamp, CodeCamp (детальний звіт є на Eastern European Blog Олександра Демченка).

Оскільки я зараз займаюся активною підготовкою Educamp Kyiv`08, то російський Educamp був для мене одною з найцікавіших подій на iCamp. Мені вдалося поспілкуватися з багатьма цікавими людьми, які працюють у Росії над тим, що вони називають Освіта 2.0. Під цим поняттям вони (як і багато хто інший) розуміють новий концептуальний підхід до освіти, у рамках якого будуть активно використовуватися мультимедійні технології та інтернет, зокрема, веб 2.0 технології.

Дуже багато доповідей було присвячено проекту Метавер – амбіційному плану "Університету майбутнього", у якому нові технології і методики дистанційної освіти будуть гармонічно поєднані з освітніми традиціями. Видно, що ініціатори добре попрацювали над концепцією і мають багато ідей для свого проекту. Метавер - це комерційний проект, метою якого є створити "елітну" систему освіти.

Цікавою виявилася презентація англійця Пола Міллера School of everything - він розповів про стартап, який надаватиме майданчик вчителям і учням для дистанційної освіти. Ринок освіти, де можна прийти і замовити або вибрати потрібний курс. Усі викладачі мають рейтинг, який проставляють учні і який, за задумом, має бути свідченням професійності викладача. Проект збирається монетизуватися, беручи відсоток від грошей, які платять учні викладачам за курси.

На своїй доповіді, присвяченій Освіті 2.0 я говорив про речі, трохи відмінні від загального напрямку дискусій Educamp’у. Російські професори, які навчилися користуватися інструментами нового вебу і пробують слідувати західним трендам, ведучи розмови про дистанційну освіту і медіа-технології, забувають, що абсолютна більшість потенційних учнів не володіє навіть тими інструментами, які знаходяться у них під руками. Власне, про те, якими інструментами в інтернеті повинна вміти користуватися пересічна людина, кого у першу чергу потрібно навчати інтернет-грамотності і якими методами це робити була моя презентація.

Секція Educamp виявилася чи не найбільш насиченою з усіх, що проходили на iCamp. Багато людей збираються робити бізнес на освіті і багато людей розуміє, що знання Інтернету поможе їм розвивати їхній бізнес. Цікавим доповненням до цих висновків стали два посилання, які я виловив ввечері у Google Reader.

Перше – це сайт німецького Educamp Berlin (10-12 жовтня). Теми, які вони збираються зачепити здаються мені більш практичними ніж теоретичні нариси Метаверу, серед них: “Корпоративна освіта 2.0”, “Використання соціальних інструментів вебу для освіти”, “Комп’ютерні ігри і віртуальні світи” та інші. Цей Educamp стане вже другим берлінським освітнім баркемпом, перший був у квітні цього року.

Друге – це стаття “Чи можна вивчати нові медіа у навчальних закладах?” Маршала Кіркпатріка (Marshall Kirkpatrick) на поплярному англомовному блозі ReadWriteWeb. Автор зауважує стрімке підвищення інтересу до освіти і, зокрема, “Освіти майбутнього” у соціальних медіа, зокрема на YouTube та Del.icio.us.

Маршал звертає увагу на важливу річ, про яку часто забувають ті, хто розмірковує про освіту майбутнього. У моєму вільному перекладі його слова звучать так:

“Одна річ – зрозуміти як використовувати інструменти соціальних медіа і зовсім інша – навчитися використовувати їх на повну силу у професійних цілях.”

Це фраза, з якої слід починати розмову, коли мова йде про навчання використанню інтернету.
Відповідаючи на питання Маршала я скажу що так, у школах потрібно вивчати нові медіа, питання лише у тому, як саме це слід робити, і вчительський склад більшості пострадянських шкіл, середній вік якого не нижчий ніж 40 років, навряд чи знає відповідь на це питання.

Ідеї, пов’язані з освітою майбутнього просто літають у повітрі і останні часом мені буває навіть тяжко дихати через них, але чому вони не втілюються у реальність? Думаю, що не лише у Східній Європі, але й в усьому світі основна проблема полягає в ортодоксальній природі системи освіти, яка виявилася просто не в змозі адекватно розпорядитися тим арсеналом, який дав їй до рук інтернет.

Зміни обов’язково будуть, але їхніми основними ініціаторами стануть скоріше не армії неповоротких чиновників і освітян, а винахідливі підприємці, які научаться продавати красиво запаковану “Освіту 2.0”.

• Прокоментувати